На главную   Содержание   Следующая
 
Курен?вка, Пр?орка
 
стаття з ?люстрац?ями знаходиться тут:
http://sumno.com/article/pivnichni-okolytsi-kyjeva-na-pochatku-hh-stolittya/
 
  
 

- Прошу пана сказати, як д?статися з Лук'ян?вки на Курен?вку?
- Бачу, пан нетутешн?й? Так дуже просто - трамва?м, через Швейцар?ю.
- Жарту?те?
- Та н?! В?с?мнадцятим трамвайчиком в?д церкви Святого Федора ? до само? Кирил?всько? площ? - спуска?тесь ярами на Курен?вку, водночас милуючись Ки?вською Швейцар??ю. А дал? вам куди?
- У Пущу-Водицю, пане, на дач?.
- О, тод? вам л?пше с?сти на двадцятий, щоб з в?с?мнадцятого не довелося перес?дати на дев'ятнадцятий , що ?де з Подолу до Пущ?-Водиц?. Вам, пане, можна позаздрити, бо ст?льки красот дорогою побачите! Ки?в - то ж не лише княже м?сто на пагорбах, а й околиц?. Бажаю при?мно? дороги!

Таку розмову можна було почути ненароком у Ки?в? десь в?д 1904 та до початку громадянсько? в?йни. Трамва?, спочатку к?нн?, (але тварини не витримували таких перевантажень), згодом - паров?, а зрештою - електричн?, возили людей та вантаж? однокл?йною, а пот?м двокол?йною л?н??ю. В нашому м?ст? з? складним рель?ефом створили першу електричну трамвайну мережу на територ?? колишньо? царсько? Рос?? та сучасно? Укра?ни. Вона була започаткована в 1892 роц?.

Спустившись ?з гори зазначеним маршрутом (тод? ще не було сучасного Под?льського спуску), помилувавшись кра?видами та банями Кирил?всько? церкви й дзв?ниц?, пасажири потрапляли на Курен?вку - передм?стя Ки?ва, де у ХVIIст. розм?щувалися курен? козацького коша, зв?дки й назва. Лук'ян?вська трамвайна л?н?я вливалася в л?н?ю маршрут?в ? 19 'Дачна-1' та ?20 'Дачна-2', як? зв'язують в?дпов?дно Олександр?вську (тепер Контрактову) площу та Думську площ? (тепер Майдан Незалежност?) з Пущею-Водицею. Маршрут ?20 був найдовшим у м?ст?.

Центр п?вн?чно? одноповерхово?, в садах та гаях, Курен?вки - Петропавл?вська площа. Вона д?стала таку назву в?д церкви, освячено? в 1758р на честь верховних апостол?в Петра ? Павла (за радянських час?в церква опинилася на територ?? заводу 'К?НАП', а згодом вона була зруйнована).

Отож, трамвайчик просува?ться вперед, а тим часом по праву руку - поста? незвично? ар??тектури триповерхова буд?вля м?ського училища, збудованого зг?дно запов?ту та на кошти Серг?я Федоровича Грушевського, душеприкажчиком якого був його син Михайло Серг?йович Грушевський. В?н в?в довг? перемовини з М?ською Думою ? врешт? д?йшов згоди щодо виконання батькового запов?ту. 19 травня 1908р. на зас?данн? Думи було зачитано в?дпов?дь М.Грушевського:
'Во исполнение воли покойного отца моего С. Ф. Грушевского я в качестве душеприказчика его должен (...) открыть в городе Владикавказе или Киеве начальное городское училище имени покойного по программе Министерства Народного Просвещения на капитал 100000 в %% бумагах. Училище это, по мысли покойного, должно быть учреждено в такой части города, где проживает коренное малоимущее население, и должно удовлетворять нуждам этого населения в просвещении.(...) Я усматриваю, что в Киеве могут быть созданы подходящие условия для осуществления воли моего отца.
Предместье города Куреневка, где предполагается открытие школы, населено главным образом коренными жителями Края, и при том малосостоятельными, нуждающимися в проектируемом училище; место, отводимое городом для постройки училища в 800 кв. саж. на Петропавловской площади, выбрано удачно и достаточно по своим размерам для нужд училища.(...)
Ввиду изложенного, я нахожу возможным принять предложение, сообщенное мне Киевской городской управой, и обратить имеющийся в моем распоряжении капитал на открытие в Киеве училища имени моего отца, с тем, что во 1) город примет к исполнению вышеуказанные положения, во 2) примет обязательство приступить к постройке училища в текущем 1908 году, по плану, выработанному городской управой, что же касается фасада и орнаментовки, то таковые должны быть исполнены по проекту, разработанному за мой счет архитектором Кричевским (...)'.
 
  
 

Михайло Грушевський дозволив буд?вельн?й ком?с?? Думи на св?й розсуд скласти план будинку майбутнього училища, та був категоричний у тому, щоби фасад ? оздоблення виконували за проектом Василя Кричевського - одного з основоположник?в укра?нського народного арх?тектурного стилю. Дум? довелося погодитись, як було записано в постанов?, з цим 'малорос?йським смаком'. Цей напрям в арх?тектур? формувався на початку XX стор?ччя в процес? загального в?дродження укра?нсько? культури на основ? народних художн?х традиц?й, а також застосування нових матер?ал?в, конструкц?й ? технолог?й.

26 грудня 1911 року (через в?с?м рок?в п?сля першого звертання М.С.Грушевського до ки?всько? влади) в?дбулося освячення ново? буд?вл? на Петропавл?вськ?й площ?, яка стала центром, пом?тною високою спорудою серед одноповерхово? забудови. Ст?ни з рожево-золотаво? цегли, кругл? розетки, стр?льчат? в?кна робили ?? святково-урочистою.
У в?дкритт? училища взяли участь начальник П?вденно-Зах?дного краю генерал-ад"ютант Ф. Ф. Трепов, ки?вський губернатор А. Ф. Г?рс, попечитель П. А. З?лов, м?ський голова ?. М. Дьяков та ?нш?. Вони оглянули актову залу, прикрашену укра?нськими рушниками, с?мнадцять класних к?мнат, б?бл?отеку, ?дальню, кухню, каб?нет л?каря, господарськ? прим?щення. До цього дня на першому поверс? вже розм?стився дитячий садок, на другому та третьому - три зм?шаних параф?яльних училища на 456 учн?в. Утримання навчального закладу було забезпечене в?дсотками з 50000 руб., що С.Ф.Грушевський визначив, як недоторканний кап?тал. Буд?вля сто?ть ? дос?, ма? багату ?стор?ю, але наш трамвай ?де дал?.

Вулиця Кирил?вська перет?ка? у першу ? колись ?дину осв?тлену вулицю району - Вишгородську, ? пасажири потрапляють на Пр?орку. В 1634р. ця м?сцев?сть стала власн?стю дом?н?канського монастиря, а його настоятель (пр?ор) заснував тут зам?ську резиденц?ю. П?сля визвольно? в?йни на чол? з Богданом Хмельницьким (1648-1654рр.) земл? Пр?орки було передано православному Братському монастирю на Подол?, а в 1701-го р. вони в?д?йшли до Ки?вського маг?страту.

Змнювалася влада, минали стол?ття, а Курен?вка та Пр?орка збер?гали свою самобутн?сть, опираючись урбан?зац??, попри те,що були оф?ц?йно введен? в рису м?ста ще в далекому 1834 роц?. Тутешн? мешканц? традиц?йно займалися городництвом, сад?вництвом, виноградарством та виноробством ? усп?шно завойовували ки?вськ? ринки. П?сляреволюц?йна ?дея колективного господарства не приживалась серед м?сцевих жител?в. До ?стор?? Ки?ва вв?йшло так зване 'Курен?вське повстання', що почалося з Вишгорода у кв?тн? 1919 року. Загони повстанц?в, переважно селян, наступали через Пр?орку та Курен?вку на Ки?в, а дзв?н Пр?орсько? церкви скликав людей на сх?д. Комун?ст Г.Григоренко, що був, зв?сно по той б?к барикад, згадував: 'Тон задавали куркул? та городники'. Курен?вка та Пр?орка заповнились ватагами селян. 'Влада в шк?рянках' запан?кувала ? кинула на повстанц?в особливий корпус ВУЧК. Повстання було придушене через 20 дн?в, а околиц? з часом пристосувалися до нового ладу.
Але не лише с?льськогосподарським трудом займались м?сцев? жител?. Був пекарський цех, ткацький, шк?ряний завод, к?лька цегляних завод?в, с?рникова фабрика, завод Р?хтера на Сирецьк?й та завод Марра на Копил?вськ?й випускали дуже популярн? сорти пива.

Л?воруч, на вулиц? Мостицьк?й, яка п?дн?ма?ться на узвишшя, пасажири бачать нову церкву. ?? збудували за чотири роки й освятили у вересн? 1906-го. Церква носить ?м'я Свято? покрови Божо? Матер?. М.М.Закревський зазнача?, що у 1795 роц? на кошти ки?вських м?щан-купц?в Степана Рибальського, Тимоф?я Заремби та Андр?я Хижняка тут звели дерев'яну церкву св.Димитр?я та дерев'яну дзв?ницю. На меж? Х?Х та ХХ стол?ть невелика церква вже не вм?щала прихожан, ? виникла потреба будувати нову, з цегли. На буд?вництво нового храму з?брали 57000 ср?бн?х рубл?в. Б?льшу частину склали пожертви в?д духовних ос?б, ки?вського купецтва, м?сцевих прихожан. Поруч, на м?сц? роз?брано? дерев'яно? церкви споруджено невеликий пам'ятник. ?нтер'?р ново? церкви розписував художник ?ван Сидорович ?жакевич. Можливо, саме п?сля цих роб?т в?н вир?шу? провести решту життя на мальовнич?й околиц? м?ста та 1907-го року купу? д?лянку земл? близ училища Грушевського, буду? д?м, в якому живе й прийма? в?домих св?тов? гостей аж до 1963 року. Залишив ?жакевич цей св?т у 98-р?чному в?ц?. А церква сто?ть ? дос?...
 
  
 

Дал?-дал? трамвай везе сво?х пасажир?в на п?вн?ч. Л?воруч - пагорби, приватн? будинки в зелених садочках п?дн?маються схилами. Там райони В?трян? гори та Виноградар, де й насправд? ум?л? кияни вирощували чудовий виноград.
Зл?ва за перехрестям Вишгородсько? з вулицею Западинською (в?д Западинського ручая) почина?ться територ?я ф?рми 'Сад?вництво та нас?нн?ве господарство', що ?? в середин? ХIХстол?ття заснував саксонський н?мець В?льгельм-Готл?б Кр?стер та успадковали його сини Юр?й та Едмунд. У народ? ц? земл? називали 'дача Кр?стер?в'. Шоправда, в?дпочивати там працьовити н?мц?, мабуть, було н?коли. Старожили розпов?дають, була черга з м?сцевих жител?в, як? хот?ли найнятися туди на роботу. На початку ХХ стол?ття ф?рма щор?чно продавала 50 тисяч саджанц?в фруктових та майже 100 тисяч декоративних дерев, як? виписували з-за кордону, а вже тут розмножували. Кр?м цього вирощували кв?ти, фрукти, заготовляли нас?ння...
 
  
 

Н?хто в Ки?в? не м?г зр?внятися з Кр?стерами за розмахом садово? справи. Вони мали магазини на роз? вулиць ?нститутсько? та Хрещатика ? на Курен?вц?, а також розсилали замовлення поштою. ?дучи трамва?м, год? не пом?тити на пагорб? оранжерей п?д склом, д?лянок рослин та ставка, по якому плавають б?л? та чорн? лебед?.

Праворуч в?д Вишгородсько? - вулиц? й вулочки, ? десь отам, ще дал? по праву руку - заливн? луки, придн?провська оболонь. А попереду вже видн?ються висок? прям? сосни, а м?ж ними старовинн? дуби... То дачн? поселення, пом?ж них найц?кав?ша - дача 'Кинь-Грусть'. Цю назву пов'язують ?з ?менем ?мператриц? Катерини ??. 1787-го царицю з почестями приймали в Ки?в?, а в?дтак улаштували 'п?кн?к на околиц?', розкинувши шатра серед високих сосен, дуб?в обаб?ч каскаду озер. За легендою - вона сказала сво?му фавориту князю Григор?ю Потьомк?ну: 'Кинь грусть! Посмотри, красота какая кругом!' В?дтод? цю прекрасну м?сцину так ? називають.
Власниками дач? 'Кинь-Грусть' були генерал-губернатор Бег?чев (початок Х?Хст), пот?м полтавський пом?щик Лукашевич (30-? роки Х?Хст), який спорудив тут великий будинок, посадив фруктовий сад ? нав?ть орган?зував оркестр з кр?пак?в. Один ?з киян-сучасник?в писав до Петербургу про цей ма?ток: 'За версту в?д нашого будиночка знаходиться хут?р ? сад пом?щика Лукашевича 'Кинь-Грусть', що не без п?дстав ма? таку багатооб?цяючу назву. Наск?льки я знаю, Лукашевич перший умив, одягнув ? причесав ки?вську природу, ? з не? вийшло те, що царськосельськ? ? павловськ? сади перед нею блякнуть, поступаючись розк?шшю рослинност? ? мальовнич?стю м?сцерозташування'.
Останн?м власником дач? 'Кинь-Грусть' (з 60-х рок?в Х?Хст) був видатний ки?вський п?дпри?мець-книговидавець, друкар та фотограф Стефан Васильович Кульженко. Почавши свою кар'?ру учнем майстра у магазин?-типограф?? Йосипа Вальтера, в?н полюбив та вивчив друкарську справу, а згодом почав працювати самост?йно. С.В. Кульженко був не просто власником друкарн?, а ще й проректором Ки?вського фотограф?чного ?нституту, професором Ки?вського художнього ?нституту - ?нтелектуалом в широкому розум?нн? цього слова. Видання Кульженка швидко здобули визнання, вони отримували нагороди на м?жнародних виставках, А так? в?дом? альбоми, як 'Собор святого Владимира в Киеве' (1888р), 'Киев теперь и прежде' (1888р) стали раритетними. В книз?, присвячен?й Ки?ву, вм?щено кра?види Пр?орки, а серед них дач? Кульженка з ?? ставками, купальнями, розк?шними липами та пас?кою.
За 'Кинь-Грустю' трамвайна л?н?я занурю?ться безпосередньо у сосновий л?с, славнозв?сну Пущу-Водицю, залишивши позаду обжит? та працьовит? Курен?вку й Пр?орку. Вагончик везе пасажир?в, а г?сть м?ста, прямуючи до пущанських дач, не переста? милуватися навколишн?ми красотами.
 
  
 


М?ла ?ванцова

 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи