Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
П Л А Н К А
(надруковано в газет? "Високий Замок" 03.02.2010)
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=80347
 
Якось ми в?дпочивали в Болгар??. Жили у приватному сектор?. Земф?ра, немолода господиня будинку, вид?лила нам дв? к?мнати з окремим входом. Ще в нашому розпорядженн? була тераса, де ми зазвичай вечеряли, поглядаючи, як Земф?ра то полива? кв?ти в сво?му невеличкому садку, то роздивля?ться, чи не хвор?ють рослини на грядочках. ?нколи вона при?днувалася до нас поговорити - непогано розмовляла рос?йською на в?дм?ну в?д молодого покол?ння, бо вивчала мову у школ? 'ще за соц?ал?зму'.
Якось заговорили про море, пляж?, я спитала, ходять м?сцев? жител? купатись, чи ?м нема? коли. ? тут виявилось, що, пров?вши все життя б?ля моря, Земф?ра абсолютно не вм?? плавати.
- Як так?! - дивуюсь я.
- Та я в дитинств? довго мала поганий бронх?т, л?кар сказав - море не можна. То я з п'яти рок?в до тринадцяти лише ходила на море погр?тись ? засмагнути.
- А пот?м? Пот?м чому не навчилися? - не вгамовуюсь я.
- Пот?м вже п?зно було. Доросл? ж уже не навчаються плавати. Лише д?ти можуть, - упевнено в?дпов?да? Земф?ра.
? тут я усв?домлюю глобальн?сть явища, яке умовно можна назвати 'планкою'.
.
'Планка' - то уявна межа, виставлена тоб? кимось, чи самост?йно, вище за яку тоб? н?коли не стрибнути...
Зв?дки виника? цей 'нездоланий' бар'?р? Де гн?здиться, нав?що нав'язу?ться ? чому ?нколи так псу? життя?
?снують традиц?? соц?уму певно? кра?ни, рел?г?н? установки, гендерн? стереотипи, традиц?? окремо? с?м'? та нер?дко оц?ночн? погляди ?? член?в один на одного, як? щедро поливають 'моральним герб?цидом' паростки бажань, мр?й та покликань. Вони нас?вають невпевнен?сть у соб? та думки про те, що мр??, по-перше, незд?йснен?, по-друге, намагання ?х зд?йснити не зроблять життя легшим (ф?аско - неабияка травма!), а по-трет?, - див. перше й друге.
?нколи батьки, бажаючи вберегти дитину в?д травм на непрост?й стез? р?зноман?тних досягнень, формують занижену самооц?нку особистост? дитини, що на додачу полегшу? управл?ння цим невпевненим у соб? об'?ктом 'задля його ж блага'.
'Не висовуйся!', 'Будь як ус?!', 'Не л?зь на рожон!', 'Та який з тебе сп?вак?', 'Та х?ба мало й без тебе безроб?тних художник?в?', 'У нас в роду в ус?х зд?бност? до точних наук, як можна не хот?ти бути ф?зиком?', 'В ус?х д?ти, як д?ти, а ти...', 'Люди не зрозум?ють...', 'Будеш посм?ховиськом...' - чи не правда, знайом? сентенц???
А ?нколи доросл? чолов?ки нав?шують комплекси власним ж?нкам, св?домо чи п?дсв?домо затюкуючи ?х ? обмежуючи коло ?хн?х ?нтерес?в та реал?зац?й готуванням ?ж?, пранням, перев?ркою урок?в у д?тей та теликом, начебто задля блага родини. Хоча, пот?м ?з повним правом можуть п?дсм?юватись над 'домогосподарками', котр? дивляться 'мильн? опери', баз?кають ?з подружками про дурне та знаються лише на ц?нах на ринку та в супермаркет?.
Причини? Певне, т? ж сам? - затюкана, обмежена, нереал?зована людина прост?ша в управл?нн? та ман?пулюванн?, передбачуван?ша, безкрила. Куди вона з кол?? д?неться?
Зв?сно, читач? можуть також навести приклади под?бного 'планкового' формування начальниками сво?х п?длеглих на служб?. З одного боку - креативн? крилат? кадри - це плюс. А з ?ншого - не виглядати б самому дурнем на ?хньому фон?... Та й не дуже вони передбачуван? - люди, над якими нема? 'планки', як? не в кол??. Так? соб? гвинтокрили-позашляховики...
.
Але, думаю, що люди самодостатн?, як? сам? не мають комплексу неповноц?нност? (який ?нколи страшним чином по?дну?ться з ман??ю величност?), н?коли не обмежуватимуть розвитку ?ншо? особистост?. Бо самодостатня людина розум??, що кожна особист?сть - ?накша, ? що лише в ?хньому ?днанн?, а не в протистоянн?, може народитися гармон?я.
?нколи дума?ш про наше звичне ?з з?тханням та розведенмими руками: 'Не судилося'. Коли хот?в, та не зробив, не зм?г, не наважився. Змиря?шся - така твоя Доля...
Довго можна м?ркувати про Долю. Але мен? чомусь не хочеться уявляти ?? ниткою чи тоненькою стежкою, з яко? не звернути, а надто - кол??ю. Надто вже безсилою щось зм?нити вигляда? там людина.
Зв?сно, л?тн?й огрядний дядечко вже не стане д?вчинкою-балериною (принаймн?, у цьому житт?) - ? певна лог?ка бажань та зд?йснень. Але я уявляю Долю, як коридор, який ма? все ж таки певну ширину, висоту, ?, в?дпов?дно, прост?р для маневру в цьому, кимось визначеному для тебе, об'?м?. ? зда?ться мен?, що Сили Небесн?, поглядаючи на нашу активн?сть та ставлення до життя, можуть ?нколи з доброю посм?шкою розширити той 'коридор'. Якщо це тоб?, зв?сно, треба.
А 'планки' - вони в голов?. ?нколи ми ?х ? не пом?ча?мо. А не завадило б заради експерименту вдома в одних дверях приф?ксувати поперечину десь на р?вн? плеча, в других - по пояс, у трет?х трохи вище. ? так пожити ?з тиждень. Зв?сно, можна звикнути пригинатся, але чи довго ви витрима?те?
.
Кажуть, св?т належить тим, хто наважився.
Н?коли не п?зно почати. Почати якусь омр?яну справу. Нарешт? дозволити соб? якесь ц?каве хоб?. В?дкопати сво? таланти ? заявити про них уголос.
Н?коли не п?зно прислухатись до д?тей та близьких людей, п?дбадьорити ?х та оц?нити ?хн? перш? усп?хи.
Але перед усим - розслабтеся! У вас нема? конкурент?в, бо ви - неповторн?! ? в тому - класн?. Почн?ть з? сл?в 'Я можу все! ? н?коли не п?зно!'
Я знаю багато ?стор?й, коли люди вже у зр?лому в?ц? починали робити те, на що ?нш? лише знизували плечима. Знаю також тих, хто не наважився.
Виб?р за вами.
Людина реал?зована - щаслива людина.
А щодо 'планок' - з них можна зробити чудове багаття!

Надруковано у Льв?вськ?й газет? "Високий замок"
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=80347
 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи