Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
Я пришлю тобі ММS
 
У великому київському торгівельно-розважальному комплексі повно бутіків різних виробників одягу, взуття, годинників, сумок, валіз, аксесуарів. Післяноворічні знижки, розпродажі. Народ, насидівшись за столами та наївшись за свята, шукає інших розваг – пройтися, на людей подивитись, себе показати, та й прикупити собі щось за півціни (хоча ціноутворення, то тема для іншої розмови). Файна білявка із подругою несуть до примірочної купу одягу. Одна з них міряє, радиться з другою, виходить, крутиться перед великим люстром – ще не впевнена, чи їй до лиця. Завагавшись, подружки вирішують порадитися з третьою колежанкою. Телефонують їй, починають описувати обрані речі, але вже на третьому реченні розуміють, що слів замало.
- Зараз пришлю тобі ММS! - каже білявка, прощається і тицяє подрузі в руки трубку мобільного, - Клацни мене!
Звісно, так ефективніше, хоча, краще було б взяти «експерта» з собою, коли вже її оцінка є вирішальною.
Їду в маршрутці. Повземо, хоч і не час «пік». Так і є – попереду дорожня пригода – маршрутка повільно об’їжджає дві закляклі посеред дороги автівки. Одна добряче пом’ята з боку водія, другу розвернуло і відкинуло трохи далі, теж побита, але не настільки критично.
Молодий мужчина, що сидить переді мною, миттю вихоплює мобільний – клац! – і знято. Набирає номер, і з захватом повідомляє комусь:
- Чуєш, тут така аварія, ващє! Ось вже об’їхали. Зараз скину тобі MMS!

Перед вітриною з солодощами у супермаркеті задумалася, який тортик взяти з собою у гості. Чи сподобається приятельці те, що люблю я? А може, купити коробку тістечок? За спиною чую розмову:
- Ма! Такого, як ти замовляла, немає, ось, наче, симпатичний - желе, ягідки... Та чекай, зараз пришлю тобі ММS! - І знову чую тихеньке «Клац!»
Технічний прогрес за останні роки стрімкий настільки, що інколи стоїш вдома розгублено перед кількома пультами, метикуючи, який від чого. Або підходиш ввечері втомлений до дверей квартири, натискаєш кнопочку на брелочку з ключами і не розумієш, чому двері не реагують, не пікають. Вже потім второпуєш, що то ключі від машини. Розумні речі увірвалися в наше життя в такій кількості та настільки стрімко, що не кожен встигає в усьому зорієнтуватися. Але я не про це.
Коли тричі за тиждень я почула про ММS, то замислилася. Якщо б років п’ятдесят (чи навіть двадцять) тому показали розвідникам сьогоднішні способи передачі інформації на будь-які відстані – у них би з’їхав дах. Але так само ошелешені були б і колишні викладачі мови та літератури, почитавши мейли, написані «спрощеною версією» мови, чи то російської, чи української, а також виявивши настільки часту відсутність потреби у мові взагалі.
І стало мені шкода людей, які вже не напружуються, щоб пошукати в своєму лексиконі відповідних слів, описати те, що бачать, чим хочуть із кимось поділитися. Фотка, скинута з мобілки на мобілку чи вислана на е-мейл, замість розповіді, смайлик замість «я радий тообі», «цілую», «сміюся над твоєю фразою», «зашарілася від твоїх компліментів», «хочу подарувати тобі квіти», «ти такий класний»...
Для виразу емоцій на відстані вже існує купа заготовлених смайлів – посмішок, цьомчиків, квіточок, кружечок для кави, сердечок... А ще кулачок із великим пальцем вгору «Во!»
Але ж... Але ж все це «для всіх». Спрощена форма. Щоб не напружуватися в швидкоплинному житті. А де ж те твоє особисте слово, поівняно з яким «смайлик», пройшовши крізь мільйони рук, як жетон у метро, – щось таки означає, але зовсім не те, що може відкрити близькій людині лише Слово... Персональне, спрямоване лише до неї. Чи розповідь про те, чим хочеш поділитися.
І попри всі технічні новинки сьогодення, живемо ми швидко і зачасту не встигаємо, поглинуті метушнею, ми заощаджуємо час. «Еволюціонуючи», відкидаємо зайве, здихуємося неважливого, непотрібного, спрощуємо, скорочуємо. Не напружуємося, щоб описати словами. На запитання SMSкою «Як справи?» набираємо «ОК». Давно не пишемо паперових листів і... знову не встигаємо...
А раптом років через п’ятдесят людство взагалі втратить мову, як таку? Залишаться ММSки, смайлики, десятки зо два дієслів в інфінітивній формі та стільки ж іменників... «Другорядні члени речення» буде відкинуто, як зайві. А може, людям запропонують пристрій, що буде без слів зчитувати взаємнонацілені між «користувачами» думки. Підключаєтесь до «родини» і не напружуєтесь складанням бесіди з речень... Раціонально, інформативно, зрозуміло, економічно! Щоб вивільнити час та сили...
Я не проти прогресу. І не проти мобілок. Але... я кажу всім, що не вмію приймати ММS! (а тут я просто посміхаюся вам, хоч руки мої були готові поставити смайлик).

Міла Іванцова
Львів, "Високий Замок"
 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи