Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
Роман-людян?сть
 
Галина Вдовиченко. Бора. Х.: Клуб с?мейного дозв?лля, 2011. - 240с.

Коли до рук потрапля? книжка нового автора, не зна?ш, чого в?д не? чекати. Але ? книжки, що викликають дов?ру читача вже ?менем автора на обкладинц?. Четвертий роман Галини Вдовиченко 'Бора' саме такий.
Що воно - та 'бора', на старт? не зна? н?хто. Лише пот?м д?зна?мося, що це пр?звище головно? геро?н?, яке з юних л?т править ?й за ?м'я. Тож, вважайте, що роман названо 'Швецова' чи 'Гальчук'. ? що дал?? Що видатного у ж?нц?, дивним ?менем яко? названо роман льв?всько? журнал?стки, Галини Вдовиченко, котра у зр?лому в?ц? раптом стала усп?шною письменницею, н?би все життя накопичувала в соб? те, чим зараз щедро д?литься ?з читачами?
Бора не Герой. Роман - не епопея. В ньому не в?дбува?ться епохальних под?й, що зм?нили ?стор?ю людства чи принаймн? кра?ни. Протагон?ст - звичайна ж?нка (знову з ф?лолог?чною осв?тою), живе у Львов?, працю? у видавництв?, 'лагодить' чуж? тексти. Дорослий син. В?дсутн?сть чолов?ка. Довол? типова картинка. Х?ба що - Бора при тому пише власний роман. Що теж на сьогодн?шн?й день не ? великим дивом, судячи з к?лькост? рукопис?в, як? надсилаються на л?тературн? конкурси чи викладаються в ?нтернет? на л?тературних сайтах - масова субл?мац?я.
Тож Христина Бора мала вс? шанси так соб? жити й дал?. Думати сво? ж?ноч? думки, сп?лкуватися з подругами, спостер?гати, як в?ддаля?ться у власне життя дорослий вже син, замовляти п?цу та писати як?сь романи. Але пан? Вдовиченко не дала ?й тако? можливост?, на перших стор?нках роману 'подарувавши' Бор?: приватний будинок у Львов?.
Бувають у буденному житт? под??, як? докор?нно його зм?нюють. Ось так, ще дивуючись ? не знаючи, що на не? чека? за годину, за тиждень ? дал?-дал?, в?дкрива? Бора двер? будинку, отриманого в спадщину в?д: В?д кого? З якою метою? Чому ? за що? Чимало питань ведуть читача вперед по тексту, а чи знайде в?н на них в?дпов?дь, чи не на них, чи постануть перед ним нов? питання - то вже залежить не лише в?д авторського тексту, але й в?д самого читача. Тому що десь сприймаючи д?? та св?тогляд геро?н? та ?нших персонаж?в, десь дивуючись ними, ми не переста?мо пор?внювати себе з героями, п?дсв?домо питати 'А як би я?...'
Той неспод?вано надбаний д?м дивовижно швидко став 'рукавичкою' чи нав?ть 'ковчегом', в якому з?бралися п?д одним дахом довол? р?зн? люди - за в?ком, долями, поглядами на життя та один на одного. Не розкриваючи ?нтриги, хочу сказати, що роман живе ? диха? стосунками м?ж подругами, м?ж чолов?ком та ж?нкою (загроза стосункам м?ж подругами), в?дносинами покол?нь та персонаж?в р?зного соц?ального статусу. ? все це прошито ? майстерно обплетено ниткою людяност?, завжди притаманно? творам Галини Вдовиченко.

Для кого ця книжка? В першу чергу для тих, кому видалися смачними попередн? романи автора. А якщо це перше знайомство, ? слово 'Бора' н?чого не промовля?, але ви шука?те не екстриму, а людяного, мудрого душевного ж?ночого сюжету - тут ви без сумн?ву знайдете поживне ? для душ?, ? для голови.

PS: Попереджаю: приб?чник?в жорсткого сексу, кровавих сцен чи значного в?дхилення в?д реального св?ту у св?т фентез? роман може не вдовольнити.

 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи