На главную   Содержание   Следующая
 
К О Л Е Г И
 
 
  
 

КОЛЕГИ
Середнього віку Фея в джинсах і смугастому светрику згрібала на газоні листя.
Тому що осінь.
Вона намагалася спалювати його на краю дачної ділянки, але, насичене нічною вологою, горіло листя погано. Чаклуючи біля неслухняного вогнища, Фея раптом помітила біля паркану брудну пляшку, заткнуту грубим корком. Не довго думаючи, вона підняла пляшку, висмикнула корок і кинула його в купу листя, туди, де знизу ще миготіли червоні вогники – може розгориться?
Ой, що тут почалося! У пляшці щось зашипіло, Фея злякано відкинула її, але процес ішов - повалив дим, полетіли іскри, а з диму виник середнього віку чоловік високого зросту, міцної статури, в пристойному діловому костюмі. На лацкані піджака – бейджик із написом: «Джин».
Фея, ошелешена несподіваними спецефектами, все ж таки опанувала себе і не подала виду. Поправила волосся на лобі, виструнчилась, уперла руки в боки і каже:
- Здрааастє! Ви чого тут розшумілися?! Лякаєте? Іскри розкидаєте? Типу, бажання виконуєте? Ха! Так ми це й самі запросто! Теж мені… Джин! – і вона показала чоловікові нашивку на рукаві свого светра - «Фея».
Джин не чекав такого прийому. Сто століть життєвого досвіду, а таке вперше – нарватися на колегу! Він покліпав очима, трохи оговтався і мовив:
- Дамочко, що ж це ви така неприязна? Бабине літо фінішує, туди-сюди – й зима. Хіба мало бажань? Хто ж вам іще таке запропонує? Хто жінці допоможе?! Адже знаємо ми цих простих смертних, їм аби самим урвати користі від дамочок. А вже від Феї і поготів!
- Думаєте?! – на мить замислилася Фея, - Ну, тоді – допомагайте! От вам сірники, он граблі. Ось листя, он вогнище знову згасло. Продовжуйте за мене. А я на лавочці трохи посиджу, перепочину на сонечку. Що ж ви так оторопіли? Не звикли до фізичних навантажень у вашій пляшці? Так маєте привід розім’ятися! – і вона засміялася дзвінко, але не образливо, а в очах її застрибали дивні іскорки.
Джин знову зніяковів від непередбачуваності сучасних Фей, але очі у колеги були добрими і, наче б то, не обіцяли неприємностей. Він знизав плечима, посміхнувся, зняв бейджик, поклав його до кишені і нерішуче простягнув руку до грабель.
.
Що там було далі? А Бог його знає! Адже корок від пляшки згорів разом із листям.
(2009)
 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи