Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
ПОТЕНЦІЙНИЙ УЧЕНЬ
 

Багато років я навчаю людей французькій мові. І дітей, і дорослих. Учні бувають різні – ліниві й старанні, неслухи та слухняні, обдаровані й не дуже, бувають «теперішні» та «дорогі колишні». Але був у моєму житті одного разу «потенційний» учень.

Підходить якось до мене колега – вчителька англійської мови – і каже:
- Знаєте, мій молодший син, йому шість років, так от, він просто марить Францією – всі передачі про неї дивиться, енциклопедію читає, Ейфелеву вежу скрізь малює! Він мріє вивчити французьку!
- Без проблем! Нехай приходить, навчу! Ті, котрі захоплені, - найкращі учні, - кажу я.

Минуло півроку. Знову підходить до мене в учительській та сама колега:
- Знаєте, я про Вас пам’ятаю, мій син… Він вже у першому класі. Він так мріє про Францію, так хоче вчити французьку, просто марить!
- Я ж казала – немає проблем! Хай приходить, розберемося.
- Але… знаєте, є проблема. Тут така справа… Нам логопед не радить, адже він у мене «ер» не вимовляє. Rичить, розумієте? А ваша фRанцузька може закріпити те, з чим ми боремося.
- Ну, не знаю… Ви – мама. Вам видніше. Для мене такий учень – як знахідка: і навчатися хоче, і вже Rичить!
- Ну, ми поки зачекаємо, порадимось іще… Але він дуже хоче, просто марить…

Пройшло кілька років, я давно поміняла місце роботи. Одного разу на вулиці хтось гукає до мене: «Мадам!» Озираюсь – вона, вчителька англійської. Махає рукою, широко посміхається.
- Здрастуйте! Як Ви? Де Ви? Знаєте, мій молодший син, він вже у п’ятому класі, але ми про Вас весь час згадуємо… Англійська у нього з першого класу. А от у п’ятому довелось обирати другу мову між німецькою та французькою…
- Ну і…? – збентежено питаю я.
- Розумієте… Така справа – все ж таки нам з логопедом не вдалося тоді остаточно викорінити його дефектне «ер». І навіть до сих пір у нього проскакує якесь неслав’янське Rичання, - каже вона трохи винувато.
- І Ви хочете сказати, що через це Ви змусили його вчити німецьку?!
- А що мені залишалось робити?! Звісно, Ви ж знаєте – він так марить Францією, так мріє вивчити французьку… Але хіба ж можна?..
- І як у нього з німецькою? – ставлю я майже риторичне запитання.
- Він її ненавидить, - розводить руками колега.
- Ось мій номер телефону. Нехай приходить.
- Ні, та що ви! Як можна?! А як же…?
- Знаєте, мем, це – злочин проти дитини! Він вам не пробачить.

Учні бувають різні – ліниві і старанні, неслухи і слухняні, обдаровані і не дуже, бувають «теперішні» і «дорогі колишні». Але був у моєму житті одного разу «потенційний» учень. Прекрасний потенційний учень…
 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи