Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
ПРО СОБАЧКУ НУСЮ ТА ЛЕЛЕК
 
 
  
 

Маленьку собачку породи пек?нес, що народилась ? жила в м?ськ?й квартир?, хазяйка взяла з собою на м?сяць в село. Жили вони тепер не в квартир?, а в приватному будинку. ?нколи собачц? дозволяли виходити у дв?р, загороджений парканом, за яким було нев?домо, що. Перш? дн? Нуся вивчала нове оточення ? мала забагато справ: обнюхати вс? реч?, обдивитись кругом, наслухатись нових звук?в, роз?братись, як? з них можуть бути небезпечними: Нова ?нформац?я та св?же пов?тря переповнювали Нус?н орган?зм, ? ночами вона спала м?цно, але короткими уривками сну, бо прокидалась ? прислухалася до звук?в у середин? будинку.
Невдовз? у Нус? з'явилася подружка - кицька Димка. Вона неспод?вано опинилась поруч, коли собачка знайшла у двор? мисочку з якоюсь ?жею ? вир?шила ?? понюхати. Димка п?д?йшла та погрозливо зашип?ла. Нуся помахала хвостиком ? витягнула свою пласку мордочку до к?шки. Димка зачекала, а пот?м п?д?йшла ближче до мисочки. Нуся знову понюхала ?жу. М'яса там не було, а сир ?й чомусь не смакував. К?шка з'?ла сир сама ? облизнулась.
Димц? дозволялось виходити за паркан. Власне, вона н?кого ? не питала, тому знала про м?сцеве життя багато, якщо не все, ? охоче розпов?дала про с?льськ? под?? та традиц??.
Час в?д часу Нуся чула звук, зовс?м ?й незрозум?лий - глухуватий частий-частий стук?т зв?дкись згори. Вона задирала свою мордочку, але н?чого не бачила вище даху будинку. Може, з?р у не? був поганий, може, не туди дивилась. На ?? запитання Димка в?дпов?ла, що в сел? на високих стовпах змайстрували соб? осел? велик?-превелик? птахи з довгими ? твердими мордочками - лелеки. ? саме вони так часто-часто клацають тими мордочками, видаючи так? звуки. Димка також розпов?ла, що дом?вки у них дивн? - у форм? глибоко? тар?лки, чи кошика, сплетен? з г?лок ? укр?плен? багатьма покол?ннями птах?в, але н?чим не прикрит? згори. Ще розпов?ла вона, що у двор? хазяйка трима? спец?альну по?лку для лелек ? нав?ть ?нколи п?дгодову? ?х р?зними смаколиками.
Нуся почала придивлятись ? одного разу побачила через в?кно величезного птаха на довгих тонких ногах, що розгулював по двору. Познайомитись не вийшло - двер? будинка були зачинен?, та й страшнувато було першою заговорити з такою дивною ?стотою. Увечер? вона знов заговорила з Димкою про лелек. ? та в?дкрила ?й та?мницю, що з лелеками вона не просто товаришу?, а нав?ть ма? з ними таку домовлен?сть, що полю? на мишей та жабок, а пот?м, забравшись на стовп ?з здобиччю в зубах, в?дда? ?? лелекам. Натом?сть у хорошу погоду т? катають ?? на соб? над селом, щоб Димка подивилась на с?льське життя з висоти пташиного польоту.
? без того кругл? оч? Нус? стали просто круглющими. Одного разу в м?ст? хазяйка розч?сувала ?? на п?дв?конн? балкону, а Нуся терп?ла це смикання, ?нколи гарчала ? дивилась з балкону вниз. Там у двор? на дитячому майданчику гралися д?ти, а неподал?к бродив великий пес. Вс? здавалися такими маленькими! То були ?? ?дин? 'висотн?' враження.
П?сля розпов?д? Димки Нуся зовс?м втратила спок?й. Мишей вона ловити не вм?ла. Жабок просто побоювалась. ? взагал?, нав?ть якщо б ум?ла, то вже видертись по стовпу нагору ?й було точно не по силах. Але мр?я пролет?ти над селом на спин? великого птаха тепер вже ?? не полишала. Треба сказати, що важила вона менше, н?ж к?шка Димка, ? була б необтяжлива для лелеки, але як подружитись ? умовити його? Х?ба ж можна проситись н? з того, н? з сього ? за просто так, якщо нав?ть м?сцева жителька Димка в?ддячувала за сво? катання? ? Нуся втратила спок?й - все думала, чим же вона може бути корисною цим великим ? сильним птахам.

П?д к?нець тижня Нуся вже познайомилась ?з лелекою на його водопо?, в?н був зовс?м не таким горделивим, як здавався. Вона розпов?дала йому про життя у м?ст?, в?н - про сво? подорож? в тепл? кра?, про сам? тепл? кра?, про свою с?м'ю, де от-от мали вилупитись лелеченята, про дружину, яка саме сид?ла в гн?зд? на яйцях. Лелека недовго затримувався у двор?, бо мав багато справ - в?н здобував ?жу для себе та сво?? дружини.

Через деякий час Нуся не втрималась ? розпов?ла, як би вона мр?яла хоч разок побачити св?т з висоти пташиного польоту, ? що вона готова на все, що попросить лелека, аби ?? мр?я зд?йснилась. Лелека порився у сво?х мр?ях ? сумно промовив:
- Все у мене ?, чого мен? не вистача?? От х?ба що даху над нашим гн?здом. Коли ?де дощ, бува? так мокро ? холодно, а дружина мусить сид?ти на яйцях, не покидаючи ?х, ? мен? ?? дуже шкода.
Нуся замислилась, як би допомогти сво?м друзям. Наступного дня по об?д? задощило. Собачка сид?ла у хат?, дивлячись у в?кно на с?ре небо, де все ж таки де-не-де м?ж хмарами траплялись св?тл?ш? плями. Прийшла з двору хазяйка, обстукала чоботи б?ля ?анку, п?днялася сходинками, зняла чоботи, поставила ?х б?ля дверей ? там же лишила обт?кати велику синю парасолю. Нуся бачила так? штуки у м?ст?. Хазяйка та ?? д?ти залишали ?х в?дкритими в коридор?, доки просохнуть. ? тут в голов? у Нус? спалахнула ?дея! Вона б?гом з?скочила з п?дв?коння на ст?лець, зв?дти, мало не впавши, на п?длогу ? помчала шукати Димку.
- Димко! Димко! Швидше! Допоможи мен?, будьласочка! Дуже терм?нова справа! В тво?х пухнастих лапках - зд?йснення мо?? мр??! Л?зь на стовп до лелеки ? скажи, хай миттю летить у дв?р, а як зможе, то ? не один!
Димка була не надто задоволена, що ?? змушують ганяти туди-сюди по вологому стовпу, але погодилась, не розпитуючи подробиць, бо в подружки був надто стурбований вигляд.
Нуся тим часом схопила малесенькими зубками петельку на ручц? парасол? ? потягла ?? вниз ?з ?анку по сходах. Парасоля пручалась, ч?пляючись то за лавку, то за чоботи, але Нуся не в?дступала. Коли вона, захекавшись, стягла парасолю у дв?р, п?длет?в лелека.
- От вам дах! - рад?сно пов?домила Нуся, вказуючи мордочкою на парасольку.
Лелека на мить задумався, але пот?м вир?шив, що друго? тако? нагоди не буде. В?н схопив дзьобом парасолю за петельку, зробив к?лька крок?в ? злет?в угору. Було йому нелегко, хоча дощ уже майже пройшов. Ноша виявилась важкою ? великою, але лелека не в?дступав. В?н покружляв над гн?здом, пот?м п?днявся вгору ? рвучко опустився у св?й д?м, встромивши ручку парасольки навск?с так, що та прикрила гн?здо з боку, зв?дки найчаст?ше птах?в турбував в?тер. Лелека трудився, прилагоджуючи новий дах так ? сяк, але досяг свого, ? дружина його була дуже задоволена.
Нуся погано бачила, що в?дбува?ться на висот?. Вона знала одне - скоро ?? мр?я зд?йсниться! Увечер? лелека спустився у дв?р втомлений, але задоволений. В?н подякував Нус? ? сказав, що завтра, якщо не буде дощу, вони обов'язково зд?йснять задумане.

Вноч? мр?йниця дуже хвилювалась ? побоювалась, чи треба було зат?вати такий в?дчайдушний крок. Але в?дмовитись було вище ?? сил. Коли ж ?ще?!
Рано вранц?, як т?льки хазяйка вийшла у дв?р, Нуся теж шмигнула сл?дом ? влаштувалась на сонечку в оч?куванн?. Лелека незабаром прилет?в виконати свою об?цянку. В?н прис?в, Нуся видерлась йому на спину, але звички хапатись к?гтями за все, як у Димки, у не? не було, ? пасажирка обхопила птаха лапами за шию та завмерла. Лелека проб?г к?лька крок?в по двору, зашелест?в великими крилами ? злет?в.
У Нус? в?д щастя запаморочилось у голов?. Спочатку вона не бачила н?чого, кр?м лелечино? ши? та п?р'я перед очима. Але пот?м, трохи повернувши голову ? скосивши оч?, пом?тила, як зменшуються хати, як сади та городи перетворюються на велик? кольоров? клапт?, як до см?шного маленькими стали люди ? нав?ть машини: А зверху гр?ло-прип?кало сонечко. ? здавалось, до нього зовс?м близько, н?що вже не може закрити його ? сховати. Лелека зробив коло над селом, показав Нус? також частину пляжу б?ля р?чки, куди хазяйка носила собачку в кошику, пролет?в над сво?м р?дним гн?здом, що було тепер п?д син?м круглим дахом, ? пов?льно спустився у дв?р. Маленька туристка була в захват?. Вона розтулила лапки, випустила шию птаха ? тихенько сповзла по спин? лелеки. Земля п?д нею качнулася, голова знов запаморочилась. Нуся с?ла на задн? лапи, упершись передн?ми в землю, посм?хнулась ? вв?чливо промовила:
- Я вам дуже вдячна! Це було так: так: так казково!
Лелека теж посм?хнувся, елегантно вклонився ? полет?в до себе у гн?здо.
Нуся ледве дошкутильгала до сво?? п?дстилки у хат?, де й пролежала пот?м п?втори доби нездатна н? ?сти, н? гуляти. П?длога п?д нею рухалась, наче ?? розхитували разом ?з будинком, це було нав?ть г?рше, н?ж ?хати в кошику на руц? хазяйки. ?сти вона не хот?ла чи не могла, пити почала т?льки наступного дня.
Здивована Димка розпитувала Нусю про подорож, про ?? враження ? не розум?ла, чому приятельц? стало раптом так зле, якщо л?тати ?й сподобалось. Нуся ? сама того не розум?ла. Але раптом згадалось, як одного разу, ще в дитинств?, ?? закачало в автобус?, коли довелося ?хати довго, не бачачи дороги, страждаючи в?д тряски ? спод?ваючись, що цей жах колись зак?нчиться. Димка облизала подружц? мордочку ? сказала:
- Поспи. Коли прокинешся - будеш здорова.
А сама подумала - 'Хто народився собакою, л?тати не зможе!'

Наступного дня все стало на сво? м?сця, Нуся видужала ? вже уявляла, як буде розпов?дати про сво? враження знайомим собакам у м?ст?. Правда, хазяйка раптом кинулася шукати свою парасолю, ? т?льки через дек?лька дн?в пом?тила ?? на стовп? над гн?здом. Вона довго ? голосно дивувалась, а пот?м махнула рукою ? попросила сус?да пол?зти на стовп ? добренько закр?пити новий лелечий дах, щоб в?тер не з?рвав парасолю ? не ушкодив гн?здо. Сус?д теж довго дивувався, але пол?з ? все зробив на сов?сть.
? вс? були задоволен?. Життя тривало. Кицька Димка продовжувала вим?нювати св?жевловлену ?жу на екскурс?? по небу, а коли вдячний лелека пропонував Нус? покатати ?? просто так, вона дуже чемно дякувала ? в?дмовлялась.


 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи