Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
БЮВЕТ
 
Стрімка, безповоротна весна. У мера міста цього дня багато клопоту – от-от вибори! Один із запланованих заходів - відкриття трьох бюветів у різних районах міста, зустрічі із вдячними городянами, потенційними виборцями, журналісти, інтерв’ю для новин…
Ви не знаєте, що означає слово «бювет»? О, це ваше щастя. Чи нещастя.. Це слово походить від французького “boire” – пити. В санаторіях це джерела з мінеральною водою, упорядковані для курортників. У великих сучасних містах – це колонки з артезіанською глибинною водою, які встановлюють коштом адміністрації, обладнавши естетичною альтанкою та лавочками навколо, освітивши ліхтарями.
Народ тягнеться до краси. Особливо, якщо там ще можна набрати чистої не хлорованої і придатної для пиття води. Те, що тече вдома з кранів, для пиття вже не годиться. Не так вже й багато ми п’ємо та на воді готуємо. Чого лінуватися? Можна й пройтися раз на пару днів. Можна і машиною проїхати, запастися на тиждень.
.
Мер голосно говорив у мікрофон про те, як місто піклується про своїх громадян, які плани має адміністрація на найближче та на віддалене майбутнє. Вдячні жителі району слухали, поставивши порожні пластикові баклажки на укладену плиткою площадку, аплодували.
Весняне сонце припікало по-літньому, поруч звично гула машинами велика вулиця. Мер перерізав червону стрічку і першим підійшов набрати води з нової колонки. Охоронець із супроводу простягнув йому пластикову флягу.
Кришталевої чистоти вода задзюркотіла, стукнулась об горлечко посуду, а те, що не потрапило всередину, розлетілось веселкою у бризках по плитці навколо колонки. Мер закрутив кришкою баклажку, трохи розслабив вузол краватки і ковтнув слину.
- Ну, що ж ви стоїте? Підходьте, набирайте, пийте на здоров’я! – промовив він людям і жестом вказав на колонку.
Народ швидко і звично вишикувався в чергу, жваво обговорюючи, як їм пощастило – не доведеться тепер їздити міським транспортом з баклажками, як раніше, до старої колонки, звідки вони вже пару років возили питну воду. Різноманітний посуд наповнювався водою, складався у сумки, які вантажилися на візки, люди дякували меру, обмінювалися враженнями від події.
Міський голова розпрощався і рушив до машини разом зі своїм почетом. Журналісти робили останні кадри для фотохроніки. Раптом загальний благодушний звуковий фон розірвав несамовитий крик жінки:
- Ні! Ні! Не можна! Дома нап’єшся!
Всі раптом завмерли, шукаючи очима, що ж трапилось.
Молода жінка, незграбно перестрибуючи через сумки та бідони, кинулася до лавки, на якій сидів хлопчик, років п’яти і відкручував кришку з пластикової пляшки. Мати схопила протигаз, що лежав у нього на колінах, і стала натягувати його хлопчику на обличчя, але дитина виривалася і кричала:
- Мамо, мені жарко! Я пити хочу!
Мати висмикнула з його рук пляшку з водою, жбурнула її на землю і знову спробувала натягнути протигаз на дитину. Хлопчик спершу заплакав, але раптом принишк, обм"якнув і вже не пручався. Всі навкруги заціпеніли.
Першим отямився мер. Голосним шепотом наказав охоронцю:
- Викличте «Службу Спасіння»! Може, ще встигнуть.
Оговтались журналісти, заклацали фотоапарати та камери, заахали бабці, безсилі допомогти:
- Недогляділа мамаша… Це ж додуматися – знімати протигаз на вулиці! Такого вже давно ніхто собі не дозволяв. Це ж тобі не вдома чи в закритих приміщеннях, де є кондиціонери! Добре, хоч платити за встановлення очисників не довелося, міська влада знову постаралася, підтримала…
Впритул до бювету загальмувала «Швидка», з якої вискочила бригада лікарів. До обличчя блідого нерухомого хлопчика, що лежав на лавочці, притулили кисневу маску, швидко завантажили потерпілого в машину, матері дозволили його супроводжувати. «Швидка» пронизливо завила сиреною, зірвалася з місця і переїхала колесом покинуті пластикові пляшки.

Машина мера теж рушила. У списку було ще багато справ. Напружені весняні дні.
«Страшенно неприємний інцидент, - подумав мер, - Треба буде проявили ініціативу, замовити якомусь науково-дослідному інституту подумати над побутовим протигазом, що дозволяє пити, не знімаючи його. Щось таке, здається, було вже на озброєнні хімічних військ. Шкода, не додумався раніше. Який був би плюс у передвиборчій кампанії!»
Спекотно. І самому пити хочеться. Мер автоматично зафіксував оком, що вікна машини герметично закриті, а кондиціонер працює. Він зняв свій протигаз, послабив краватку, розстебнув ґудзик білої сорочки, ковтнув липку слину. В руці його все ще була холодна запітніла фляга з водою. Він приклав її до лоба. Охоронець, що сидів поруч, зробив рвучкий рух до нього.
- Не хвилюйся, не питиму я. Просто охолону трохи. Втомився, запарився… Дістань-но мені з холодильничка мінералки!
- Якої вам?
- Як зазвичай – негазованої зі Швейцарських Альп.

Сторіччя двадцять перше.

-------
Київ, 2002
 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи