Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
Дванадцять кор?в
 
Дв? ж?нки у в?ц?, коли д?ти помалу в?дходять у сво? доросле життя, сид?ли в нап?втемряв? затишно? кухн?. Мовчки дивилися на товсту св?чу на стол? ? палили легк? цигарки. Вони не звертали уваги на те, що кава вже майже холодна, вино не допите, а сир на дерев'ян?й тар?лочц? недоторканий.
Пауза затяглася, але мовчання не напружувало. Потр?скувала св?чка, капала вода з крану, дзижчала витяжка, здивовано принюхуючись до та бачного диму.
.
- ? що вони роблять?! Що вони роблять, ц? чолов?ки?! Куди не кинь оком - самотн? ж?нки за сорок, за п'ятдесят: А вони йдуть, йдуть! Одн? - до ?нших ж?нок, друг? - до гор?лки, трет?: просто йдуть на той св?т, так неспод?вано, по-зрадницьки: А ми ж ?ще: Куди не глянь - ж?нки, ж?нки: Сильна стать: ? самотн?. Але ж ми ще: ще дуже: Розум??ш?
Та, що говорила, затягнулася димом, по-дитячому здивовано п?двела погляд на подругу, пот?м, н?би з докором, перевела його на фото над столом, де, зда?ться зовс?м нещодавно, вся родина разом, в л?с?, з кошиками, а тепер цього нема?. ? н?хто не винний. ? ст?льки ще сил та не розданих почутт?в.
Подруга мовчала, дивлячись на вогонь св?чки.
- ? що дал?? Перетворитися на просто бабцю без в?ку ? стат?, як?й т?льки й лишилося буркот?ти та скаржитися? Але ж я - ж?нка! Я хочу, щоб мене кохали, ? сама я теж можу кохати! Коли я пережила цю втрату, почала придивлятися до людей, - у мене н?би ?нший погляд з'явився, ?нший ?нтерес - вивчати чолов?к?в: Ой, яких лишень дурних випадк?в з? мною не траплялося! Але ж я достеменно знаю, що можу зробити чолов?ка щасливим! В мен? ст?льки: всього ст?льки, чого ? в молодост? не було! Та й не бува? цього в молодост?. Але зна?ш, дивн? вони як?сь, м'яко кажучи. Якби не м?й з дитинства веселий характер, то вже можна б ридати в?д результат?в мо?х досл?джень. А порожнеча залиша?ться, незатребуван?сть: Нав?ть образливо. Н?би я якась не така, непотр?б якийсь. Але ж н?хто ? не придивився до ладу!
Друга ж?нка п?днялася, п?дставила чергов?й крапл? п?д краном недопалок, той ображено зашип?в ? опинився у см?тнику. Ж?нка з?тхнула.
- Давай я тоб? притчу розпов?м, чула колись, ось згадалося.
- Давай! - усм?хнулась перша, вс?лася зручн?ше, об?перлася спиною об ст?ну, склала руки на кол?нах, ?? брови по-дитячому злет?ли вгору, чекаючи на щось ц?каве.
Казкарка стала обличчям до в?кна ?, дивлячись, як десь далеко знизу носяться веч?рн?ми вулицями жучки-авт?вки, почала:
- Дво? молодих англ?йц?в, Гар? та Джон, вирушили у подорож св?том з метою знайти соб? наречених. Вони пливли кораблем, зупинялися б?ля р?зних прекрасних берег?в, милувалися природою, вели довг? бес?ди ? придивлялися до м?сцевих д?вчат. Часу та грошей було вдосталь для навколосв?тньо? подорож?.
Незабаром вони потрапили на остр?в з дивовижною природою, ходили, милувалися, як раптом Гар? завмер, мов зачарований:
- Яка д?вчина! - простогнав в?н, побачивши б?ля колодязя молодих туземок.
- Котра з них? - Джон не бачив н?чого особливого в жодн?й.
- Он та, з розмальованим глечиком, - милуючись, в?дпов?в Гар?.
Наступного дня Гар? кудись п?шов, а коли повернувся, пов?домив товаришу, що визначився з? сво?ю подальшою долею ? вир?шив залишитись на цьому остров?. Н?як? доводи Джона не змогли його переконати.
Обраниця виявилася одн??ю з доньок вождя. Гар? прийшов до правителя, розпов?в йому про сво? почуття, про бажання одружитися з ц??ю ?диною ? неповторною д?вчиною, про готовн?сть виконати вс? умови вождя ? дотриматися м?сцевих традиц?й.
Треба сказати, що вождь був дуже чесною людиною. В?н не бачив н?чого особливого в сво?й доньц? ? трохи збентежився. В?н п?дв?в Гар? до в?кна ? вказав на д?вчат, що гуляли у двор?.
- Вибач, чужеземцю, але яку саме з мо?х доньок ти хот?в би взяти соб? за дружину? - уточнив в?н, щоб не помилитися.
- Он ту, найпрекрасн?шу д?вчину в св?т?, в блакитн?й сукн? з кв?ткою в руц?, - в?дпов?в Гар?.
Вождь здивувався ? розпов?в про старовинний обряд викупу наречено?.
- За найпрекрасн?шу, най бездоганн?шу д?вчину на нашому остров? наречений да? дев'ять кор?в, як викуп. Розум?ючи, що моя донька не така, я призначаю тоб? ш?сть кор?в, приводь ? забирай ?? соб? за дружину. В?дгуля?мо вес?лля, я вам подарую будинок ? жив?ть соб? щасливо! - сказав вождь.
- Ви не зрозум?ли, сер! Ця д?вчина - краща за вс?х на св?т?! Я даю Вам за не? дванадцять кор?в ? беру ?? дружиною!
Вождь був дуже порядною людиною ? довго намагався пояснити дивному англ?йцю, що той явно переплачу?, але Гар? був невблаганним. Вождю довелося змиритися.
Обряд в?дбувся, як заведено, дванадцять кор?в зайняли почесне м?сце на лугу серед кор?в вождя, а Гар? зажив щасливо з молодою дружиною. Джон п?сля вес?лля друга вирушив дал? один.
Пройшов час. Повертаючись ?з навколосв?тньо? подорож? все ще неодруженим, Джон за?хав на цей остр?в, щоб побачити на власн? оч?, як ?дуть справи у його товариша, ?, якщо потр?бно, забрати його назад у Лондон. Пом?тивши багато зм?н на краще, в?н вир?шив прогулятися по острову, а заразом д?знатися, де живуть Гар? з дружиною.
На центральн?й площ? в?н побачив д?тей, з якими розмовляла неймов?рно? краси д?вчина. Стан ?? був струнким, оч? сяяли спок?йним щастям та впевнен?стю, рухи заворожували ж?ночною грац??ю. Вона розмовляла з д?тьми ? щось ?м пояснювала. Джон рушив до не?, щоб неодм?нно познайомитися. Багатьох д?вчат зустр?чав в?н за час подорож?, деяк? нав?ть подобалися йому, але в?н не м?г зробити виб?р, адже подорож ще не завершено - раптом дал? в?н знайде ще кращу? Так ? рухався в?н уперед, а мета т?кала в?д нього, мов л?н?я горизонту.
Раптом д?вчина п?дняла руку ? поправила волосся. На пальц? у сонячних променях сяйнула обручка: Джон завмер, рвучко розвернувся ? покрокував в протилежний б?к.
.
Спитавши у м?сцевого старця, де мешка? англ??ць, котрий одружився з донькою вождя, Джон п?шов у вказаному напрямку. Гар? зустр?в його щирими об?ймами ? виглядав ц?лком задоволеним.
- Що ж, виходить, б?дака щасливий з? сво?ю простенькою дружиною, - подумав Джон.
В?н розпов?дав Гар? про р?зн? кра?ни, як? приятель так ? не побачив, про чудових д?вчат, з якими йому довелося познайомитися. Чимало вражень було у Джона. Друз? сид?ли в затишному доброму будинку, ?ли фрукти, пили м?сцевий нап?й з кокосового молока та вели розмови.
Раптом до к?мнати вв?йшла та сама д?вчина, яка так вразила Джона. Вона прив?тно посм?хнулася гостев?, прив?талась ? спитала, чи не бажа? в?н чого-небудь по?сти та в?дпочити з дороги. Трималась вона просто, природно, але випром?нювала ту саму енерг?ю, яка так вразила Джона. Той здивовано подивився на Гар?.
- Джон, що це ти так здивувався? Х?ба ти не пам'ята?ш мою дружину?
- Це твоя дружина?! - не стримався Джон, - Вибач, Гар?, це твоя друга дружина?! - перепитав в?н, не в?рячи сво?м очам.
- Та н?! Це вона ? ?, моя ?дина ? кохана дружинонька, найкраща у св?т?! Та ти ж ?? бачив, коли ми з тобою лишень утрапили на цей остр?в, - в?дпов?в Гар?.
Джон дивився на них обох, не розум?ючи, як ?з с?ренькою нареченою могли трапитися так? метаморфози.
? тут дружина Гар?, посм?хаючись, сказала Джону:
- Так, ти правий, я була зовс?м звичайною, н?чим не особливою д?вчиною. Як ус?. Але Гар? зм?г побачити в мен? щось, пом?тне лише йому, ? полюбити мене щиро, вс??ю душею. В?н в?ддав батьков? за мене дванадцять кор?в! Такого не траплялося н?коли ? н? з ким на нашому остров?! Що мен? залишалося? Я просто мусила стати найкращою, найрозумн?шою, найкрасив?шою, най-най: На вс? дванадцять!
.
Св?тлячки-авт?вки продовжували метушитися вулицями, тихо дзижчала витяжка ? падали крапл? з крану. Але св?чка чомусь погасла.
Помовчали.
- Ну, зрозум?ло. От я ? ходжу з? сво?ю дюжиною кор?в ? все намагаюся прилаштувати ?х комусь, а натом?сть отримати 'об'?кт кохання'. Але н?кому не потр?бн? н? корови мо?, н? кохання:
Приятелька в?д неспод?вано? г?ркоти в цих словах подруги озирнулася, п?дняла брови, в?дкрила рот, але так ? не змогла н?чого в?дпов?сти ? просто розвела руками. Правда, в темряв? цього н?хто не пом?тив.
.
- А чого це ви тут сидите без св?тла? - голос з коридору змусив ж?нок здригнутися. Господиня смикнула за ланцюжок бра над об?дн?м столом, ? подруги побачили пухнастого кота, який саме сол?дно заходив до кухн?. В?н п?д?йшов до сво?? тар?лки, понюхав ?? порожнечу, с?в ? промовив у б?к ж?нок:
- Н?чого, що п?дслухав вашу казочку? Пардон. Не хот?в перебивати. Прикольна ?стор?я. Можна нав?ть написати таку п'?су: Дв? подруги, два р?зних характери. Одна романтична, типу, в пошуках гармон??, а друга - прагматик. Одна все л?та?, а друга ?? на землю ставить:
Дами мовчали, позираючи то на кота, то одна на одну ? зв?ряючи реакц??. К?т ще раз понюхав тар?лку, перев?в погляд-питання на господиню ? продовжив:
- У житт?, як на довг?й нив?. Всяке бува?. А раптом через р?к ваш Гар? забира? красуню-дружину до Англ??, типу, щоб познайомити з? сво?ми батьками, ? прода? ?? там в бордель? ? вируча? з ц??? оборудки набагато б?льше, н?ж дав за дюжину кор?в! Ото ж! Се ля в?: Так от: А що - 'В?скас' сьогодн? не завезли?
 
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100 Rambler's Top100   Poetical world of Terenty
 


Возможности аппаратной косметологии | Надежные аккумуляторы от ведущих производителей | Химический пилинг для увядающей кожи